Акіта-іну — японський національний символ вірності. Хатіко, пес із токійського вокзалу, що 9 років чекав померлого господаря, був саме акітою. Порода незалежна, впевнена і не терпить нав'язливості.
Загальний описВеликий, потужний собака з густою подвійною шерстю і характерним закрученим хвостом. Забарвлення: рудий з білою маскою (уражіро), тигровий або білий. Масивна голова з маленькими трикутними очима і стоячими вухами. Вага 30-50 кг, зріст 61-71 см.
ХарактерНезалежний і впертий. Не буде виконувати команди заради вашого схвалення — йому потрібна вагома причина. З господарем — тиха, глибока відданість без показухи. Чужих сприймає з підозрою. З іншими собаками часто конфліктує, особливо з однієї статі. Це собака одного господаря — всю родину любить, але головний для неї хтось один.
ДоглядГуста подвійна шерсть линяє двічі на рік, і линяє рясно — до цього треба бути готовим. Поза линькою вичісувати раз на тиждень. Купати рідко — 3-4 рази на рік. Акіти самі по собі чистоплотні і не мають сильного запаху. Вуха чистити щотижня, кігті стригти по потребі.
ХарчуванняПотребує якісного корму для великих порід. 2 прийоми їжі на день. Схильні до набору ваги, тому порції контролювати. В Японії традиційно годували рисом з рибою, але сучасні акіти їдять звичайний якісний корм. Деякі мають чутливий шлунок.
ДресируванняРозумна, але вперта. Класичні методи «сидіти-лежати-дай лапу» для неї нудні. Потребує тренера, який поважає її незалежність і не ламає через коліно. Рання соціалізація критично важлива — без неї може бути агресивною до чужих собак і людей.
Здоров'яЖивуть 10-13 років. Ризики: дисплазія кульшових суглобів, аутоімунні захворювання, проблеми з щитовидкою, заворот шлунка. Порода схильна до себацеозного аденіту — рідкісного шкірного захворювання.
Для кого підходитьДля досвідчених власників, які поважають незалежність собаки. Не для новачків. Не для сімей з маленькими дітьми (надто непередбачувана реакція на дитячі крики і різкі рухи). Потрібен двір і фізичні навантаження, але без фанатизму — акіта не марафонець.
Плюси і мінусиПлюси: надзвичайна відданість, красива, чистоплотна, не гавкає даремно, відмінний сторож.
Мінуси: впертість, агресія до інших собак, сильна линька, потребує досвідченого власника.
Історія породиПорода із провінції Акіта на півночі Хонсю. Спочатку полювали на ведмедів, кабанів і оленів. У XVII столітті стали бійцівськими собаками. До Другої світової війни порода майже вимерла — японська армія конфісковувала собак заради хутра. Вижили одиниці, від яких відновили породу. В 1931 році акіта-іну отримала статус національного надбання Японії.
