Американська акіта — великий і потужний собака японського походження, якого сформували в США після Другої світової війни. Від японської акіта-іну відрізняється масивнішим кістяком, ширшою «ведмежою» головою і будь-яким забарвленням, зокрема з чорною маскою. FCI розділила японську і американську акіт у 1999 році, а з 2006 року ця гілка офіційно називається американською акітою.
Загальний опис
Великий, гармонійно складений собака з широкою головою, невеликими трикутними вухами і хвостом, закрученим на спину. Шерсть подвійна: густий м'який підшерсток і жорстке пряме остьове волосся. Забарвлення будь-яке: руде, палеве, тигрове, плямисте, біле, часто з маскою. Зріст кобелів 66-71 см, сук 61-66 см, вага орієнтовно від 32 до 60 кг (стандарт FCI вагу не вказує).
Характер
Спокійний, гідний і дуже відданий своїй родині. До чужих стриманий і недовірливий, тож з нього виходить надійний охоронець без зайвого гавкоту. Незалежний і вольовий, зверхності не терпить. До інших собак, особливо своєї статі, буває нетерпимим, тому рання соціалізація обов'язкова.
Догляд
Шерсть чешуть щіткою 1-2 рази на тиждень. Двічі на рік акіта сильно линяє, і в цей час підшерсток вичісують щодня. Купають лише за потреби, щоб не пересушити шкіру.
Харчування
Якісний корм для великих порід з помірним вмістом білка. Цуценятам потрібен корм для великих порід, щоб суглоби росли правильно. Дорослих годують двічі на день, а після їжі не дають бігати: порода схильна до завороту шлунка.
Дресирування
Розумна, але не виконуватиме команди лише тому, що їй сказали. Потрібен впевнений і послідовний власник, який виховує без грубості. Найкраще працюють короткі заняття з похвалою і ласощами. Не найкращий вибір для першого собаки.
Здоров'я
Живуть 10-13 років. Основні ризики: дисплазія кульшових суглобів, заворот шлунка, гіпотиреоз, прогресуюча атрофія сітківки, аутоімунні хвороби шкіри. Варто попросити в заводчика результати тестів батьків на дисплазію та очі.
Для кого підходить
Для досвідченого власника, якому потрібен відданий охоронець і компаньйон. Найкраще почувається в приватному будинку з подвір'ям. Важко уживається з іншими собаками і дрібними тваринами.
Плюси і мінуси
Плюси: відданість, природні охоронні якості, чистоплотність, рідко гавкає, витримує холод.
Мінуси: вперта, нетерпима до інших собак, сильна линька двічі на рік, великий розмір, не для новачків.
Історія породи
Предки породи — мисливські собаки матагі з префектури Акіта, з якими полювали на ведмедя. З XIX століття їх використовували як бійцівських і схрещували з тоса-іну та мастифами. Після Другої світової війни американські військові привезли до США акіт лінії Дева, і там їх розводили окремо від японських: клуб породи заснували в 1956 році, а AKC визнав її у 1972-му. Американські та японські акіти розійшлися настільки, що у 1999 році FCI розділила їх на дві окремі породи.
