Бернський зенненхунд — великий трикольоровий красень з Швейцарських Альп. Попри розміри, один з найніжніших собак — обожнює обійми і фізичний контакт.
Загальний описВеликий, міцний собака з довгою трикольоровою шерстю: чорна основа з рудими і білими відмітинами. Вага 35-55 кг, зріст 58-70 см. Біла смуга на грудях у формі хреста — характерна ознака. Рухається плавно, хоча і не дуже швидко.
ХарактерЛагідний, ніжний і дуже контактний. Обожнює обійми і фізичний контакт — для такого великого собаки це зворушливо. Дорослішає повільно і зберігає цуценячу грайливість до 2-3 років. З дітьми поводиться акуратно і терпляче. Сторожові інстинкти є, але без агресії — просто повідомить гавкотом.
ДоглядГуста довга шерсть потребує вичісування 2-3 рази на тиждень, під час линьки — щодня. Линяє серйозно, особливо навесні і восени. Купати раз на 1-2 місяці. Вуха перевіряти щотижня, зуби чистити. Через розмір і густу шерсть погано переносить спеку.
ХарчуванняПотребує якісного корму для великих порід з контрольованим вмістом кальцію — для правильного розвитку суглобів. 2 прийоми їжі на день. Цуценя росте швидко — не перегодовувати і не давати надто калорійний корм, щоб не перевантажувати суглоби під час росту.
ДресируванняСлухняний і хоче догодити. Навчається не блискавично, але надійно — те, що засвоїв, пам'ятає. М'яке, послідовне тренування з похвалою. Груба дресура зламає його — стане боязливим. Рання соціалізація важлива, поки він маленький і керований.
Здоров'яЖивуть в середньому 7-8 років — це одна з порід з найкоротшим віком. Головні ризики: рак (гістіоцитарна саркома — основна причина смерті), дисплазія суглобів, заворот шлунка, проблеми з нирками. Вибирати цуценя тільки від перевірених батьків з довгою лінією здоров'я.
Для кого підходитьДля сімей з дітьми, які живуть у будинку з двором. Не для спеки — порода створена для прохолодного клімату. Не для квартири (занадто великий). Для людей, готових до того, що улюбленець буде з ними не так довго, як хотілося б.
Плюси і мінусиПлюси: неймовірно ніжний характер, красивий, добрий з дітьми, спокійний.
Мінуси: короткий вік, серйозні ризики зі здоров'ям, сильна линька, погано переносить спеку.
Історія породиФермерський собака зі Швейцарських Альп, район Берну. Перевозив молочні бідони на візочках, пас худобу і охороняв маєтки. На початку XX століття порода була на межі зникнення — селяни переходили на механізацію. Професор Альберт Хайм врятував породу, знайшовши останніх чистокровних собак у горських селах. FCI визнала породу в 1907 році.
