Ірландський вовкодав — найвищий собака у світі. Стоячи на задніх лапах, дивиться вам в очі зверху. Ніжний велетень, який колись полював на вовків.
Загальний описГігантський собака — найвищий серед усіх порід. Зріст мінімум 79 см (коблі), вага 40-70 кг. Шерсть жорстка, кошлата. Забарвлення: сіре, тигрове, руде, чорне, біле. Вигляд вражаючий — коли стає на задні лапи, перевищує ріст більшості людей.
ХарактерНіжний велетень — спокійний, лагідний і зовсім не агресивний. До всіх привітний. Ніякий сторож — може злякати розміром, але не характером. З дітьми обережний і терплячий. Не метушливий, не шумний. Любить лежати біля ваших ніг.
ДоглядЖорстка шерсть вичісувати 2-3 рази на тиждень. Тримінг 2-3 рази на рік. Купати рідко. Через гігантський розмір все більше: миска, лежак, машина, ветеринарні витрати. М'яке місце для сну обов'язкове — суглоби навантажені.
ХарчуванняЇсть багато — бюджет відчутний. Корм для гігантських порід з контрольованим кальцієм. 2 прийоми їжі на день. Годувати з піднятих мисок. Ризик завороту шлунка. Цуценя росте дуже швидко — контролювати калорійність.
ДресируванняСлухняний і м'який. Не потребує жорсткого тренування. Базові команди засвоює без проблем. Рання соціалізація важлива, поки він ще маленький (відносно). Грубість не потрібна — достатньо спокійного, послідовного підходу.
Здоров'яЖивуть 6-8 років — одна з найкоротших тривалостей серед усіх порід. Основні ризики: рак кісток (остеосаркома), дилатаційна кардіоміопатія, заворот шлунка, пневмонія. Це порода з серйозними проблемами здоров'я, і треба бути готовим.
Для кого підходитьДля людей з великим будинком і двором. Не для квартири. Не для людей з обмеженим бюджетом. Для тих, хто розуміє і приймає короткий вік. Для спокійних людей, які хочуть величного і ніжного компаньйона.
Плюси і мінусиПлюси: лагідний, спокійний, вражаючий вигляд, добрий з дітьми, не агресивний.
Мінуси: дуже короткий вік, дороге утримання, потребує простору, серйозні ризики здоров'я.
Історія породиСтародавня кельтська порода — згадки в ірландських легендах з V століття. Полював на вовків, оленів і навіть ірландських лосів (вимерли). Коли в Ірландії вовки зникли (XVIII століття), порода стала непотрібною і мало не вимерла. Шотландець Джордж Огастес Грехем відновив породу в XIX столітті, використовуючи залишених вовкодавів і схрестивши їх з дірхаундами і догами.
