Англійський кокер-спанієль — один з найпопулярніших сімейних собак. Великі сумні очі, довгі оксамитові вуха і хвіст, що не припиняє крутитися.
Загальний описМаленький до середнього, компактний спанієль з довгою шовковистою шерстю. Вага 12-16 кг, зріст 36-43 см. Шерсть густа з красивими очосами. Забарвлення: суцільне (чорне, руде, шоколадне) або крапчасте. Великі темні очі з меланхолійним виразом, довгі вуха.
ХарактерВеселий, ласкавий і дуже орієнтований на людей. Хвіст не зупиняється — крутиться весь час. З дітьми чудовий. Трохи нервовий і може бути сором'язливим без соціалізації. Мисливський інстинкт є, але помірний. Любить їсти — це і плюс, і мінус.
ДоглядШерсть потребує регулярного розчісування 3-4 рази на тиждень. Вуха — слабке місце: довгі, закриті, вологі всередині. Чистити і перевіряти мінімум раз на тиждень. Стрижка кожні 6-8 тижнів. Очі протирати.
ХарчуванняСхильний до ожиріння — контроль порцій критичний. 2 прийоми їжі на день. Любить їсти і крастиме при будь-якій можливості. Порції рахувати по вазі, ласощі — як частину раціону.
ДресируванняРозумний і хоче догодити — легко дресирується. Мотивація їжею працює відмінно. Чутливий до грубості. Хороший перший собака для тих, хто хоче навчитися працювати з собакою.
Здоров'яЖивуть 12-15 років. Основні ризики: інфекції вух (головна проблема), прогресуюча атрофія сітківки, дисплазія суглобів, аутоімунна гемолітична анемія. Деякі лінії мають проблеми з поведінкою (рейдж-синдром у суцільно-рудих).
Для кого підходитьДля сімей з дітьми — один з найкращих варіантів для першого собаки. Для літніх людей, які готові до грумінгу. Квартира можлива при регулярних прогулянках. Не для людей, які не готові стежити за вухами.
Плюси і мінусиПлюси: ласкавий, добрий з дітьми, легко дресирується, компактний, веселий.
Мінуси: проблеми з вухами, схильний до ожиріння, потребує грумінгу, може бути нервовим.
Історія породи«Кокер» від «woodcock» — вальдшнеп. Порода виведена для полювання на вальдшнепів і іншу дрібну дичину. До XIX століття кокерів і спрінгерів ділили просто за розміром — менших називали кокерами. Англійський і американський кокер-спанієль розділилися у XX столітті — це різні породи з різним зовнішнім виглядом.
