Німецький дог — одна з найвищих порід світу, яку називають «Аполлоном серед собак». Попри величезний розмір це спокійний, лагідний і чутливий собака, який дуже прив'язується до родини.
Загальний опис
Високий, елегантний і водночас міцний собака з довгою виразною головою. Шерсть коротка, щільна і блискуча. Стандарт FCI ділить забарвлення на три групи: палеве і тигрове; арлекін, мерль і чорне (зокрема плащове); блакитне. Зріст кобелів 80-90 см, сук 72-84 см, вага орієнтовно 50-80 кг.
Характер
Дружній, ласкавий і врівноважений. До людей ставиться привітно, до чужих насторожено, але без агресії. Добре ладнає з дітьми та іншими тваринами, якщо росте разом з ними. Попри розмір дуже чутливий і погано переносить самотність.
Догляд
Мінімальний: коротку шерсть протирають рукавицею або щіткою раз на тиждень. Треба регулярно стригти кігті та чистити вуха. Дог мерзне, тож узимку на прогулянках може знадобитися одяг.
Харчування
Корм для гігантських порід з контролем кальцію, щоб суглоби росли поступово. Їжу ділять на 2-3 прийоми, а після їжі дають спокій щонайменше годину: заворот шлунка для дога головний ризик.
Дресирування
Розумний і охоче вчиться, але послух треба закласти, поки цуценя ще легке. Найкраще працює позитивна мотивація. Грубість дог сприймає болісно і замикається.
Здоров'я
Живуть 7-10 років. Основні ризики: заворот шлунка, дилатаційна кардіоміопатія, дисплазія кульшових суглобів, остеосаркома, воблер-синдром. Перед купівлею варто попросити в заводчика результати тестів батьків на серце і дисплазію.
Для кого підходить
Для сімей з місцем у домі та часом на щоденні прогулянки. У квартирі жити може, бо вдома спокійний, але потрібно багато простору. Варто врахувати витрати на корм і ветеринара, які в гігантської породи помітно вищі.
Плюси і мінуси
Плюси: лагідний і спокійний характер, добре ладнає з дітьми, вражаючий вигляд, простий догляд за шерстю.
Мінуси: коротке життя, ризик завороту шлунка і хвороб серця, дорогий в утриманні, погано переносить самотність і холод.
Історія породи
Предки дога — великі мисливські собаки, з якими в Німеччині полювали на кабана. Їх схрещували зі старовинними бульдогами-буленбайсерами, і вийшли собаки, середні між важким мастифом і швидким хортом. У 1878 році комісія заводчиків і суддів у Берліні об'єднала всі ці різновиди під назвою «німецький дог», а в 1880 році затвердили перший стандарт. З 1888 року породу веде німецький клуб догів.
