Японський хін — «собака-кішка» з Японії. Елегантний, тихий і з котячими повадками. Імператорська іграшка, яку столітті дарували як найцінніший подарунок.
Загальний описМініатюрний, елегантний собачок з довгою шовковистою шерстю. Вага 1.5-5 кг, зріст 20-27 см. Забарвлення: біле з чорним або біле з рудим.
ХарактерТихий, елегантний і з котячими повадками — вмивається лапою, любить високі місця, незалежний. Прив'язується до господаря. Не гавкучий. З дітьми обережно — крихкий.
ДоглядШовковиста шерсть — розчісувати 2-3 рази на тиждень. Линяє помірно. Очі протирати.
ХарчуванняКорм для мініатюрних порід. 2-3 прийоми їжі маленькими порціями.
ДресируванняРозумний, але з характером. М'яке тренування.
Здоров'яЖивуть 10-14 років. Брахіцефальний синдром (м'якший, ніж у мопса), вивих колінної чашечки, серцеві захворювання.
Для кого підходитьДля спокійних людей. Квартира ідеально. Не для маленьких дітей.
Плюси і мінусиПлюси: тихий, елегантний, чистоплотний, компактний.
Мінуси: крихкий, потребує обережного поводження.
Історія породиКитайського походження, але розвинутий у Японії. Століттями жив при імператорському дворі. Дарували як найцінніший подарунок іноземним послам. У 1853 році коммодор Перрі привіз хінів з Японії в Америку і подарував пару королеві Вікторії. У Японії хін — не «собака» (іну), а окрема категорія: «хін» — щось цінне і рідкісне.
